Страницы

четвер, 30 травня 2013 р.

Зустріч

   На цей день я чекав дуже довго. Ще вчора я приготував найкраще з того, що є в моєму гардеробі. І сьогодні зранку я не думав майже ні про що, крім майбутньої зустрічі.
   Я дуже хотів побачити всіх. Подивитись, якими всі стали. Двадцять років після випускного в університеті пролетіли, як кілька місяців. Ще свіжими були спогади про студентське життя, ніби все було тільки вчора. Але розуміння того, що пройшло цілих двадцять років, повертало в дійсність. І все ж таки ми молодці, що придумали тоді зустрітися через двадцять років саме там, де колись розлучались. Це було дуже символічно.
   Сьогодні я знав, що не втримаюсь і прийду до парку першим. Я прийшов години за дві до призначеного часу. Нікого з наших ще не було. Я прогулювався парком, тягнув час і уважно роздивлявся перехожих — раптом когось впізнаю. Чим ближче була зустріч, тим дужче колотилося серце.
   Першою прийшла наша староста. Така ж пунктуальна, як і тоді. Вона майже не змінилася. Навіть через стільки років ніхто не запізнився, ні на кого не прийшлося чекати. Щоби не гаяти часу, вирішили нікуди не йти, а зайняти кілька столиків на відкритому майданчику літнього кафе. Всупереч моїм припущенням, прийшли всі до одного. Були всі, кого я пам'ятав кожен день ці нескінченні двадцять років. Згадали все і всіх. Згадали і мене…
   Ніхто не здогадався, що я весь вечір був за декілька кроків від усіх, ніхто не впізнав мене, коли я з завмиранням серця підбирав чергову пусту пляшку, підійшовши ближче, ніж міг собі дозволити, і ніхто не звернув на мене уваги, коли я, щасливий від цієї довгоочікуваної зустрічі, дивився, як всі розходились.

Немає коментарів:

Дописати коментар