Страницы

четвер, 5 лютого 2015 р.

Повернення

   Мама наполягає на тому, щоби ми з сестрою обов'язково поїли перед дорогою. Але нам не хочеться. По-перше, нам дійсно не хочеться їсти перед від'їздом, а по-друге, ми знаємо, що мама неодмінно візьме щось перекусити з собою.
   Мені подобається, коли ми приїжджаємо на залізничний вокзал задовго до відправлення поїзду. Ми чекаємо, коли подадуть потяг. Та найчарівніше починається з посадкою в вагон. Розташовуємось по своїх місцях. До відправлення ще купа часу, а ми з сестрою вже зголодніли. Мама, звичайно, обурена, адже ми могли поїсти ще вдома, але все одно дістає з сумки приготоване в дорогу. Шарудить газета, в яку загорнутий наш дорожній пайок: бутерброди, огірки, варені яйця та компот в скляній пляшці з-під лимонаду...
   — Ваша кава і круасан, — повертає мене у дійсність голос стюардеси. — Через півгодини починаємо зниження.
   Я дякую. Передаю все це сину, який сидить поруч. Відкидаюсь на спинку крісла, закриваю очі та, сам не розуміючи чому, посміхаюсь.


24 грудня 2014 - 4 лютого 2015
Київ-Прага-Запоріжжя

Немає коментарів:

Дописати коментар